У всі часи для поліпшення якості життя, або ж через сувору необхідність, багато чоловіків і жінки покидали рідні краї і шукали щастя на нових територіях. І, якщо дорослі люди, як правило, точно знають, чому і навіщо вони ухвалюють такі сміливі рішення, то їх дітям нічого не залишається, як просто слідувати за батьками, куди б ті не прямували. Різні діти реагують на переїзд в іншу країну по-різному. Багато в чому це залежить від характеру і віку дитини. Можливо, є і такі, хто взагалі не відчуває дискомфорту, радіє новизні, вмить заводить нових друзів і легко адаптується в будь-якій обстановці. Але зараз ми поговоримо про хлоп'ят, яким переїзд дається нелегко. Отже, доленосне рішення ухвалене. Для того, щоб його втілення якомога менше травмувало майбутнього юного мандрівника, радимо зробити наступні шаги:1. Підготуйте малюка до переїзду. М'яко, але непохитно оголосите про своє рішення. Адже ви все одно не зміните його, якщо дитина скаже, що він проти? Отже немає чого затягувати спори на цю тему. Поясните, в чому плюси переїзду, що зміниться в кращу сторону відразу, а що – не відразу. Про можливі складнощі теж слід попередити, але без згущування фарб і зайвого песимізму. Займіться просвітницькою діяльністю. Хай дитина дізнається якомога більше інтересного про нову країну від вас, з книг і Інтернета.2. Відразу після того, як дитя освоїться з думкою про переїзд, починайте вивчати мову. Якщо, звичайно, це необхідно. На новому місці дошкільникам добре б знаходити нянь, що говорять на обох мовах, або пристроювати їх в мовні садки (школярів, відповідно, в мовні школи). Справа ця непроста, особливо якщо мова не англійська, або інший поширений, а більш екзотичний для цього місця. Та і кількість просунутих нянь і мовних освітніх установ навіть в столицях невелика, не кажучи вже про периферію. Незалежно від того, чи змогли ви вирішити цю проблему, одне з ваших головних завдань – забезпечити дитині суспільство ровесників – місцевих жителів. По-перше, при хорошому розкладі вони стануть новими друзями малюка і не дадуть йому нудьгувати і маятися; а по-друге, швидко підтягнуть його знання язика.3. Переїзд – це завжди повна зміна декорацій, і не всім дітям вона до душі. Тому постарайтеся узяти з собою якомога більше звичних для дитини речей – від улюбленої подушки із зайчиком до настінних картинок – щоб на чужому новому світі відтворити для нього шматочок колишньої обстановки. Ці речі обважнюватимуть ваш багаж, але полегшать звикання до нового місця. Взагалі, я б порадила починати облаштування саме з дитячої кімнати. Власний затишний куточок полегшить малюкові моменти смутку. А ось якщо він тижнями житиме в голих стінах і спотикатиметься об нерозпаковані коробки, це точно не поліпшить його настрою. 4. Якщо разом з країною ви міняєте і клімат, не забувайте дотримувати правила, які дозволять акліматизуватися з мінімальними жертвами для здоров'я (про ці правила завчасно запитаєте у педіатра; а ще купите про запас звичні ліки – можливо, на новому місці вони не продаються). І звичайно ж, купите своєму чаду красиві нові наряди по сезону. Шопінг утішить кого завгодно! Принаймні, на деяке время.5. Нова країна – це нові звичаї, традиції, свята. Щоб дитина швидше до них звикла, продовжуйте розповідати йому про країну, її культуру і історію, влаштовуйте екскурсії, багато фотографуйте, відзначайте нові свята і взагалі більше розважайтеся і відволікайтеся. Хай у малюка не залишається часу на ностальгію. Пам'ятаєте: всі проблеми – від неробства і неробства мислі.6. Одін з складних моментів – це різниця менталітетов, зокрема, поведінки навколишніх людей. Наприклад, росіянам, що поселилися в Америці, усмішки місцевих жителів, що не сходять з осіб, перший час здаються неприємними і фальшивими; а іноземців в Росії, навпаки, пригноблюють наших похмурих осіб. А вже якщо сім'я з країни з веселими і вільними вдачами переїздить, скажімо, в ісламську державу, то цій сім'ї можна щиро поспівчувати. Втім, мусульманам, що поселилися де-небудь в Амстердамі, теж не позаздриш Як би ті та інші не готувалися пережити культурний шок, на перших порах ним все ж таки буде важко. Як з цим боротися, складно сказати. Напевно, трохи менше бурчати і засмучуватися, не даючи ні собі, ні дітям зациклюватися на негатіве.7. Мабуть, найголовніша порада – це якомога більше часу проводити разом. Якщо, разом із звичним способом життя, друзями, інтер'єрами і пейзажами, з поля зору дитини зникнуть ще і батьки – переїзд може стати для нього справжньою трагедією. Таїсія Кудашкина і маленький Кузя: адаптація дитини в Росії після життя в Амерікехотелось би як приклад розповісти про досвід конкретного батька. До своїх двадцяти семи рокам бізнес-леді і молода мама Таїсія Кудашкина встигла багато що: здобути вищу освіту в рідному Омську, зробити непогану кар'єру в Силіконовій Долині (США), створити сім'ю і запустити власний проект в Росії. Тепер вона – засновник, президент і генеральний директор нового порталу. Новий образ жізнісвоє справу Таїсія почала в Силіконовій Долині, керуючи проектом на відстані, а недавно повернулася до Росії, щоб весь накопичений досвід і знання застосувати саме на Батьківщині. В даний час Таїсія постійно живе в Санкт-Петербурзі, але, оскільки велика частина команди "тюльперов" знаходиться в Омську, та і в інших містах вистачає справ, їй доводиться дуже багато часу проводити в перельотах і на переговорах. Однорічний синочок Кузя повсюдно її супроводжує. Таїсія робить все можливе, щоб зберегти баланс між сімейним життям і роботою; до того ж вони з Кузей один без одного просто не можуть. Благо, хлопчик добре вихований, характер має спокійний і поступливий, до капризів не схильний, так що створює своїй працюючій мамі мінімум складнощів в справах і подорожах. Адаптація дитини в Россиікузя народився і прожив свій перший рік в Америці, і після переїзду до Росії, як і будь-яка дитина в подібній ситуації, зазнає деякі труднощі. По-перше, повністю змінилося не тільки оточення, але і весь спосіб життя. Хоча малюк практично не розлучається з мамою, їх розпорядок тепер далекий від спокійного і розміреного каліфорнійського жітья-битья. На часті перельоти, суворий російський клімат (вже куплений перший Кузин зимовий комбінезон), нові продукти і нове житло Кузя, як і личить справжньому чоловікові, дивиться філософськи. Хоча іноді стає помітно, що дитина втомлюється. Проблем з мовою теж не виникає. По-перше, він син російських батьків, по-друге, дуже юний, щоб випробовувати складнощі з мовою. А ось чим хлопчик по-справжньому засмучений, так це відсутністю усмішок. Ще в аеропорту він був явно спантеличений похмурими особами навколо. У Каліфорнії і так всі один одному посміхаються, а вже привабливому Кузе – і поготів. Дитина звикла до ласкавого звернення і компліментів, на які відносно маленьких дітей в Америці не скупився ніхто, – від продавців магазинів до перехожих на вулиці. Там навколо хлоп'ят всі щебечуть і посміхаються; тут же, в кращому разі, не обертають уваги, а в гіршому – гарячаться. Компліменти дітям в Росії мало не під забороною із-за марновірств. Навіть якщо у когось і вирветься добре слово, то людина тут же осікається, стукає по дереву і тричі плює через ліве плече – "щоб не наврочити". Та ще і перед батьками може вибачитися – за те, що піддав їх чадо такому ризику. Загалом, у нас не забалуєшьеще малюк не знає, як реагувати на суворих немолодих леді, які чіпляються на вулицях до його мами, дорікаючи їй в тому, що дитина, на їх думку, недостатньо тепло укутаний. Кузя – хлопець загартований і ста одягу не потребує, але пояснити цього на словах поки не може, і доводиться Таїсії вести бої поодинці. А вже якщо хлопчик вирішує поповзати в якому-небудь суспільному закладі по підлозі, люди навколо приходять в жах, кидаються його "рятувати", криво дивляться на Таїсію і деколи проявляють справжню агресію, виховуючи "легковажну матір". Щоб відвернути сина від шорсткостей російського менталітету і не дати йому нудьгувати, Таїсія прагне викроювати час на те, щоб почастіше влаштовувати Кузе світські раути. Адже навіть ділові переговори можна вести в кафе з дитячою ігровою кімнатою. Мама може обговорювати роботу за столиком з дорослими, одночасно наглядаючи за малюком, який пустує з іншими дітьми прямо під боком. До речі, в Америці це в порядку речей. Таїсія не з тих матерей, які вважають за краще вішати дітей на родичів і нянь, проводячи максимум часу "на волі". Тим більше, мама – одна з небагатьох постійних величин, Кузе, що залишилися, від колишнього життя, так що, ніж більше часу вони проводитимуть разом, тим легше буде малюкові пристосуватися до нових умов.

tulp. Ru